Імунологічні напрямки

Для більшості імуноопосередкованих запальних станів не існує або існує, але не достатньо, методів лікування. Ми працюємо над тим, щоб допомогти тим пацієнтам, які живуть з такими виснажливими захворюваннями.

Про імуноопосередковані запальні стани

Завдяки нашій вродженій та схильній до адаптації імунній системі, люди добре захищені від інфікування такими патогенами, як бактерії, віруси, гриби і паразити. Ці захисні системи відрізняються одна від одної, але у нашому тілі вони працюють разом.

Багато аутоімунних захворювань, таких, наприклад, як ревматоїдний артрит, відображають аспекти як вроджених, так і адаптивних реакцій імунної системи в різних точках їх прогресування. Спільним всіх цих станів є те, що вони є імуноопосередкованими, тобто імунна система є основним фактором, що викликає запалення. У сукупності ці імуноопосередковані запальні захворювання є осередком досліджень і розробок імунологічного напрямку компанії AbbVie.

Ось досягнення нашої мережі у сфері імунології.

Rheumatoid arthritis

Артрит

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит (РА) є хронічним, прогресуючим, запальним розладом, що проявляється, головним чином, у формі запалення оболонки суглобів. РА викликає запалення, біль у суглобах, скутість і набряклість, і в кінці кінців, може викликати пошкодження суглобів.

РА вражає приблизно 1% дорослого населення в промислово розвиненому світі (близько 1,5 млн. американців) [1] [2], причому жінки приблизно в три рази частіше страждають від РА, ніж чоловіки [3].

РА є імуноопосередкованим захворюванням, при якому організм помилково атакує здорові суглоби, що, з плином часу, призводить до втрати їх функції [1]. Тривалий РА може призвести до зниження здатності виконувати повсякденні завдання і заходи, такі як відкриття баночки або поворот дверної ручки. [4]

Сучасні методи лікування РА спрямовані на інгібування специфічних компонентів імунної системи, що знижує запалення і сприяє уповільненню прогресування цього захворювання. Нещодавно дослідники помітили, що різні сигнали, які подає імунна система активуються в залежності від темпу прогресування хвороби.

У нашій компанії ми досліджуємо різні складові імунної системи, пов'язані з РА, в надії знайти додаткові способи перервати процес розвитку цього захворювання.

Ювенільний ідіопатичний артрит

Ювенільний ідіопатичний артрит

Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) є імуноопосередкованим захворюванням, що включає кілька форм хронічного артриту і вражає дітей віком 16 років і молодше [5] [6]. Існує кілька підтипів ЮІА, кожен з яких має різні симптоми, а саме: системний артрит, олігоартрит, поліартрит (з позитивним чи негативним ревматоїдним фактором), псоріатичний артрит, ентезит-артрит і недиференційований артрит.

Приблизно 300 000 дітей [7] у Сполучених Штатах і 59 000 в Європі [8] страждають від ЮІА - серйозного, болісного та потенційно інвалідизуючого захворювання, яке може призвести до постійної інвалідності [7]. Не зважаючи на те, що точна поширеність залежить від підтипу цього захворювання, ЮІА, частіше, зустрічається у дівчаток, ніж у хлопчиків [9]. Дослідження показали, що більше третини пацієнтів мають постійне активне захворювання у зрілому віці [10].

Типові симптоми ЮІА включають скутість при пробудженні, кульгавість, болючість суглобів, втому і їх набряк. Ураженими можуть бути різні суглоби тіла, включаючи коліна, щиколотки і суглоби рук і ніг [5], а в деяких випадках під ураження цією хворобою підпадають і внутрішні органи людини[6]. Запалення, спричинене цим захворюванням, може обмежувати рухливість уражених суглобів [11] і, у більш важких випадках, викликати проблеми з розвитком і ростом кісток. [7]

Рання діагностика та лікування ЮІА важливі для пацієнтів, які живуть з цим захворюванням.

Анкілозуючий спондиліт

Анкілозуючий спондиліт

Анкілозуючий спондиліт (АС), або артрит хребта, є хронічним, мультисистемним запальним розладом. Це захворювання, в першу чергу, вражає хребет, крижово-клубові суглоби (де хребет з’єднується з тазом) і осьовий скелет (череп, грудна клітка і хребці). [12] Хребці хребта починають зливатися один з одним, викликаючи тугорухливість хребта, що призводить до болю і відчуття скутості від шиї до попереку [13]. Симптоми цього захворювання варіюють від легкої до важкої форми. З часом АС може призвести до постійного викривлення (згорблення) хребта. [13]

Незважаючи на те, що причина виникнення АС і досі невідома, існує думка про наявність генетичної схильності при цьому захворюванні. АС вражає приблизно 0,1% до 0,5% дорослого населення, і, хоча це може відбуватися в будь-якому віці, хвороба найчастіше зустрічається у чоловіків у підлітковому віці або у віці 20 років. [13]

Найбільш поширеним симптомом АС є поступове відчуття болю в попереку [14], який включає запалення зв'язок і сухожиль, постійний біль і ригідність навколо сідниць і стегон, а також патологічне злиття хребців. АС - це системне захворювання, яке може призвести до появи більш поширених симптомів, таких як лихоманка, втома, втрата апетиту і запалення очей. У рідкісних випадках можуть виникати захворювання легень і серця.

В даний час не існує способу лікування АС, але рання діагностика та лікування є важливими для пацієнтів, котрим поставлено діагноз АС.

Остеоартрит

Остеоартрит

Остеоартрит (ОА) - це захворювання, котре вражає весь суглоб, включаючи суглобову оболонку, хрящ, зв'язки і кістку. [15]

Остеоартрит є найбільш частим хронічним захворюванням опорно-рухового апарату. У Сполучених Штатах не менш, як 27 мільйонів дорослих страждають від ОА. [16] Приблизно 40 відсотків дорослих старше 70 років страждають від ОА колін і 25 відсотків обмежені в їх повсякденній діяльності, що є однією з основних причин інвалідності у людей похилого віку.

Остеоартрит зустрічається частіше в руках, колінах, хребті, стегнах і пальцях. Симптоми ОА можуть включати біль у суглобах, скутість, набряклість, кісткові шуми при русі та обмеженість рухливості суглобів. Причина виникнення ОА до кінця не вивчена, однак існують певні фактори ризику, які сприяють розвитку цього стану, і вони включають генетичну схильність, старіння, ожиріння і зміщення суглобів.

Дегенерація хряща при OA пов'язана з впливом інтерлейкіну-1 (IL-1) у формі IL-1альфа (IL-1α) і IL-1бета (IL-1β) - двох версій однієї і тієї ж молекули. IL-1 є запальною молекулою, яка може сприяти розвитку деградації хряща.

Бляшковий псоріаз

Дерматологія

Бляшковий псоріаз - це хронічний стан шкіри, при якому імунна система людини посилає помилкові сигнали, що призводить до надшвидкого росту клітин шкіри. Тіло не вивільняє ці надлишкові клітини і, таким чином, сприяє їх нагромадженню на поверхні і появи білих, сріблястих або червоних ділянок шкіри. Накопичення цих клітин шкіри утворює товсті плями, які називаються «бляшки», і які зазвичай з'являються на колінах, ліктях, шкірі голови, руках, ногах і нижній частині спини.

Є вагомі докази того, що бляшковий псоріаз може бути генетично успадкованим, хоча його можуть викликати і зовнішні екологічні фактори, такі як холодний і сухий клімат, інфекції, стрес, сухість шкіри і певні ліки. Крім того, фізична травма шкіри може призвести до формування великої кількості бляшок [19]. Найбільш розповсюджений у дорослих, бляшковий псоріаз не є заразним і не може поширюватися через дотик. Однак це захворювання є досить поширеним і вражає приблизно 2% світового населення [20] (понад 125 мільйонів людей в усьому світі [21] і 7,5 мільйонів людей у Сполучених Штатах Америки [22]). У пацієнтів з бляшковим псоріазом іноді розвивається псоріатичний артрит або будь-які інші подібні стани. [21]

Ступінь важкості і тривалість симптомів при бляшковому псоріазі сильно відрізняються в залежності від особливостей того чи іншого пацієнта. Симптоми, як правило, зникають, навіть без лікування, і можуть проявлятися без попередження.

У більш важких випадках бляшкового псоріазу, шкіра стає запаленою, сверблячою і дуже чутливою. Такі плями можуть поєднуватися між собою і покривати великі ділянки шкіри, наприклад, на спині. Пацієнти з діагнозом бляшковий псоріаз мають бути самосвідомими і уникати дій, котрі могли б наражати на небезпеку їх шкіру, наприклад, це стосується плавання [23].

Приблизно від 10% до 20% хворих на бляшковий псоріаз страждають від псоріатичного артриту та запалення суглобів, що може перерости у більш важкі форми деформацій.

Псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит – це хронічне запальне захворювання, яке вражає здорові суглоби і шкіру. Він зустрічається у 30% [24] від 125 мільйонів людей у світі, які страждають на псоріаз [21]. При псоріатичному артриті поєднуються такі симптоми, як суха шкіра, лускатість шкіри і плями червоного кольору, піднята шкіра, відома як "бляшки" з симптомами артриту, включаючи біль у суглобах і запалення. У багатьох хворих на псоріатичний артрит можна спостерігати точкові вдавлення на нігтях рук та ніг. [25]

Псоріатичний артрит важко діагностувати, особливо в його більш м'яких формах і на більш ранніх стадіях. Проте рання діагностика надзвичайно важлива для запобігання тривалому пошкодженню суглобів і тканин. [27]

Захворювання впливає на чоловіків і жінок майже однаково і зазвичай проявляється у віці від 36 до 40 років, але може розвиватися в будь-якому віці. Дослідження родин свідчать про те, що до 40% людей з псоріатичним артритом мають близького родича, котрий також страждає від цього захворювання. [28] Також дослідники виявили певні генетичні фактори, які пов’язані з розвитком псоріатичного артриту.

Гнійний гідраденіт

Гнійний гідраденіт (ГГ) – це болісне, хронічне запальне захворювання шкіри, яке характеризується запаленими ділянками, як правило, розташованими навколо пахви і паху, на сідницях і під грудями. Фізичні ознаки цього захворювання включають болісні абсцеси і вузлики, синусні тракти і рубці [30] [31].

ГГ часто не визнається і неправильно діагностується; середній час діагностики може бути досить тривалим. [32] [33] Ознаки і симптоми ГГ включають глибоко пошкоджені ділянки шкіри, що складаються з болісних вузликів і абсцесів, уражень, локалізованих на пахвовій, паховій, сідничній та грудній областях тіла, і, що важливо, так це те, що з часом може статися рецидив цих ознак та симптомів.

В середньому, ГГ проявляється після статевого дозрівання, як правило, протягом другого або третього десятиліття життя. ГГ може бути прогресивним і з часом лише ускладнюватися. Рання діагностика та лікування цього захворювання є надзвичайно важливими.[35]

Хвороба Крона

Запальні захворювання кишківника

Хвороба Крона

Хвороба Крона (ХК) – це хронічна запальна хвороба кишківника (ЗХК), котра може уразити будь-яке місце травного тракту, від рота до заднього проходу. При ХК, спостерігається ураження слизової оболонки, викликане запаленням, яке проникає через всю товщину стінки кишки. Загальні симптоми захворювання включають діарею, судоми/болі в животі, втрату ваги і лихоманку.

ХК вражає приблизно 565 000 людей у Сполучених Штатах. [37] Чоловіки і жінки страждають однаково, [38] але більш висока поширеність цього захворювання спостерігається у Північній Америці та Європі [39]. Від ХК страждають люди різного віку, але найчастіше вона діагностується у підлітків та молодих людей у віці від 15 до 35 років. [39]

ХК протікає періодами, а саме загостренням хвороби, і згодом ремісією, при якій симптоми зменшуються або зникають. До ускладнень ХК можна віднести свищі (виразки, що утворюються на стінці кишківника, які створюють так званий тунель до іншої частини кишківника, шкіри або іншого органу), стриктури, що можуть призвести до кишкової непрохідності або абсцесу. [40]

Виразковий коліт

Виразковий коліт

Виразковий коліт (ВК) – це хронічна запальна хвороба кишківника (ЗХК), що сприяє утворенню виразок на товстій і прямій кишці. Якщо хвороба Крона може впливати на будь-яку частину шлунково-кишкового тракту, то ВК впливає лише на товсту і пряму кишку, що призводить до діареї, ректальної кровотечі, абдомінальних спазмів і втрати ваги. ВК уражає лише внутрішню оболонку кишкової стінки.

До 700 тисяч американців живуть з ВК. [42] Як правило, людям діагностують ВК після тридцяти років, однак хвороба може проявлятися в будь-якому віці. [42] Симптоми ВК залежать від ступеня захворювання та тяжкості запалення, вони, як правило, характеризуються періодами клінічної стійкості, що перериваються епізодичними спалахами активності хвороби. Важкі спалахи ВК можуть стати причиною для госпіталізації, а наслідки їх ускладнень можуть ставити під загрозу життя пацієнта.

Підраховано, що протягом життя, від 25% до 33% пацієнтів з ВК потребують хірургічного втручання. У довгостроковій перспективі, ВК може збільшити ризик розвитку раку товстої кишки. Крім того, деякі пацієнти можуть відчувати симптоми і в інших частинах тіла, такі як біль у суглобах, проблеми з очима і захворювання печінки.[44]

Системний червоний вовчак

Системний червоний вовчак

Системний червоний вовчак (СЧВ), найбільш поширений тип вовчака, який пов'язаний з запаленням декількох систем органів по всьому тілу [45]. Діагностика вовчака є складним завданням через низку симптомів, які можуть впливати на нирки, легені, шкіру, нервову систему та опорно-руховий апарат.

У доповіді, поданій Національною робочою групою зі збирання даних з артриту (National Arthritis Data Working Group), підраховано, що СЧВ вражає 250 000 американців і частіше зустрічається у жінок дітородного віку; однак він може уражати чоловіків і жінок у будь-якому віці. Найбільша поширеність цього захворювання спостерігається у жінок, афроамериканців та осіб у віці від 20 до 40 років. [45] Хоча причина СЧВ і досі невідома, він може бути викликаний впливом сонячних променів і деяких лікарських засобів. Виявлено потенційний генетичний зв'язок цього захворювання, при якому люди, які мають специфічну форму генів для Bcl-2 та IL-10, а саме імунну сигнальну молекулу, несуть значний ризик розвитку СЧВ [46]. У багатьох випадках автоімунну реакцію, коли імунна система атакує сама себе, можна виявити ще за багато років до появи симптомів. Таке збільшення автоімунної активності є корисним для вчасної діагностики цього захворювання.

Хоча СЧВ часто асоціюється з запальним артритом і висипами на лиці у формі метелика, частіше у людей з СЧВ спостерігаються інші симптоми. Вони можуть включати в себе втому, нездужання (загальне відчуття слабкості), виразки ротової порожнини, шкірні висипання, які з'являються після впливу сонячного світла, біль в грудях, головний біль, відчуття печіння, лоскоту або свербіння на шкірі, сухість очей та у роті, знебарвлення пальців ніг і рук на холоді і легке випадання волосся. Також можуть виникати проблеми з будь-яким з основних органів пацієнта.[47]

[1] Національний інститут артриту та кістково-м’язових і шкірних захворювань. Посібник з охорони здоров’я: Ревматоїдний артрит. 2014 р.. http://www.niams.nih.gov/health_info/rheumatic_disease/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[2] Бреннан Ф.М. (Brennan FM), МкІннес І.Б. (McInnes IB). Докази впливу цитокінів на розвиток ревматоїдного артриту. Журнал клінічних випробувань. 2008;118(11):3537-3545.

[3] Ван Воллєнгофен Р.Ф., (Van Vollenhoven RF). Статева різниця при ревматоїдному артриті: більша ніж здається на перший погляд. Медичний журнал «Бі.Ем.Сі. Медісн» (BMC Medicine). 2009;7(1):12.

[4] Шрікесаван С.С. (Srikesavan CS), Шай Б. (Shay B), Штурм Т. (Szturm T). Тест-повторна перевірка надійності та конвергентної обґрунтованості комп'ютерного протоколу функцій рук у людей з артритом. Журнал «Відкрита ортопедія». 2015;9:57-67.

[5] Саутвуд Т. (Southwood T), Зер І (Szer I). Ювенільний ідіопатичний артрит. З книги: «Азбука ревматології». Том видавництва «Уайлі»; 2010:Глава 15. https://books.google.com/books?id=ehnQn0VZZ3kC&pg=PT201&lpg=PT201&dq=abc+of+rheumatology+juvenile+idiopathic+arthritis&source=bl&ots=wKwH_awciB&sig=Hhc01Wt9Mmrd8QiqqTvgjhe4sxo&hl=en&sa=X&ved=0CDgQ6AEwAmoVChMI59j_tvu3xwIViReSCh1JOgjL#v=onepage&q=abc. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[6] Національний інститут артриту та кістково-м’язових і шкірних захворювань. Питання та відповіді на тему ювенільного артриту. 2015. http://www.niams.nih.gov/Health_Info/Juv_Arthritis/default.asp. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[7] Чанг Х.Дж. (Chang HJ), Бьорк Е.І. (Burke AE), Гласс Р.М. (Glass RM). Ювенільний ідіопатичний артрит. Журнал Американської медичної асоціації. 2010;303(13):1328.

[8] Т’єрі С. (Thierry S), Фотре Б. (Fautrel B), Лємелль І. (Lemelle I), Жюллємін Ф. (Guillemin F). Поширеність та частота виникнення ювенільного ідіопатичного артриту: системний огляд. Журнал «Про суглоби, кістки та хребет». 2014;81(2):112-117.

[9] Центри контролю та профілактики захворювань. Дитячий артрит. 2013. http://www.cdc.gov/arthritis/basics/childhood.htm. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[10] Мальвія А. (Malviya A), Джонсон-Лінн С. (Johnson-Lynn S), Ейвері П. (Avery P), Діган Д. (Deehan D), Фостер Г. (Foster H). Ювенільний ідіопатичний артрит у дорослих та ортопедичне втручання. Журнал «Клінічна ревматологія». 2009;28(12):1411-1417.

[11] Дінг Т. (Ding T), Холл А. (Hall A), Джекобс К. (Jacobs K), Девід Дж. (David J). Залежність психологічного стану дорослих та дітей з ювенільним ідіопатичним артритом від фізичної недієздатності, а не від наявності самого захворювання. Журнал «Ревматологія». 2008;47(5):660-664.

[12] Дайк Д.І. (Daikh DI), Чен П.П. (Chen PP). Досягнення у лікуванні анкілозуючого спондиліту. Журнал F1000Prime Rep. 2014;6:78.

[13] Он-лайн видавництво «ВебМЕД» (WebMD). Артрит та Анкілозуючий спондиліт. 2015. http://www.webmd.com/back-pain/guide/ankylosing-spondylitis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[14] Брент Л.Г. (Brent LH). Анкілозуючий спондиліт та Недиференційована спондилоартропатія. Веб-сайт «Медскейп» (Medscape). 2015. http://emedicine.medscape.com/article/332945-overview. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[15] Срайклмонтре Т. (Srikulmontree T). Остеоартрит. Американський коледж з ревматології. http://www.rheumatology.org/I-Am-A/Patient-Caregiver/Diseases-Conditions/Osteoarthritis/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[16] Лоуренс Р. (Lawrence R), Фельсон Д. (Felson D). Розповсюдженість артриту та інших ревматоїдних станів у США: Частина II. Журнал «Артрит та Ревматологія». 2008;58(1):26-35.

[17] Олів’єро Ф. (Oliviero F), Рамонда Р. (Ramonda R), Пунці Л. (Punzi L). Нові горизонти при остеоартриті. Медичний журнал «Свісс Медікал Віклі» (Swiss Medical Weekly). 2010;140:w13098.

[18] Лі А.С. (Lee AS), Еллман М.Б. (Ellman MB), Ян Д. (Yan D) та співавт. Поточний огляд молекулярних механізмів остеоартриту і болю. Журнал «Ген». 2013;527(2):440-447.

[19] Он-лайн видавництво «ВебМЕД». Псоріаз – огляд теми. 2015. http://www.webmd.com/skin-problems-and-treatments/psoriasis/understanding-psoriasis-basics. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[20] Всесвітня організація охорони здоров’я. Псоріаз.; 2013. http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/EB133/B133_5-en.pdf. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[21] Лангам С. (Langham S), Лангам Й. (Langham J), Гьорц Г-П (Goertz H-P), Реткліфф М. (Ratcliffe M). Масштабні, перспективні, спостережні дослідження у хворих на псоріаз та псоріатичний артрит: систематичний та критичний огляд. Медичний журнал «Бі.Ем.Сі. Медісн» . Методологія досліджень. 2011;11(1):32. doi:10.1186/1471-2288-11-32.

[22] Американська академія дерматології. Псоріаз. 2015. https://www.aad.org/media-resources/stats-and-facts/conditions/psoriasis. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[23] Луі Г. (Lui H). Бляшковий псоріаз. Веб-сайт «Медскейп». 2015. http://emedicine.medscape.com/article/1108072-overview. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[24] Гледманн Д.Д. (Gladman DD). Псоріатичний артрит. Журнал «Дерматологічна терапія». 22(1):40-55.

[25] Ангельйо М.П. (Angelillo MP). Псоріатичний артрит. З книги: Все про артрит. Том iUniverse; 2009:40-45. https://books.google.com/books?id=_Gch5mIlSsYC&pgis=1. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[26] Національний фонд по боротьбі з псоріазом. Тести на підтвердження діагнозу псоріатичний артрит. 2015. https://www.psoriasis.org/psoriatic-arthritis/diagnosis/tests-to-confirm. Дата перегляду: 15 травня, 2016 р..

[27] Національний фонд по боротьбі з псоріазом. Про псоріатичний артрит. 2015. https://www.psoriasis.org/about-psoriatic-arthritis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[28] Домашня довідка по генетиці. Національна бібліотека США з медицини. Псоріатичний артрит. Серпень 2015. http://ghr.nlm.nih.gov/condition/psoriatic-arthritis. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[29] Джемек Г.Б.І. (Jemec GBE). Гнійний гідраденіт. Медичний журнал Нової Англії. 2012:366:158-164.

[30] Дюфор Д.Н. (Dufour DN), Емтестам Л. (Emtestam L), Джемек Г.Б. (Jemec GB). Гнійний гідраденіт: Поширена і обтяжлива, але не визнана, запальна шкірна хвороба. Медичний журнал для аспірантів. 2014; 90 (1062):216-21.

[31] Есманн С. (Esmann S), Джемек Г.Б. (Jemec GB). Психологічний вплив гнійного гідраденіту: якісне дослідження. Медичний журнал «Акта-дермато-венеролоджіка» (Acta-dermato-venerologica). 2011;91(3):328-332.

[32] Л. Дж. Маргессон (L.J. Margesson), Ф, В. Денбі (F.W. Danby). Гнійний гідраденіт. Журнал «Кращі практики та дослідження: клінічне акушерство та гінекологія». 2014; 28: 1013-1027.

[33] Дао Б.Б. (Dhaou BB), Боссема Ф. (Boussema F), Айді З. (Aydi Z), Байлі Л. (Baili L), Рокбані Л. (Rokbani L). Гнійний гідраденіт (Хвороба Верней). Журнал Об’єднання Саудівської Аравії з Дерматології та Дерматологічної Хірургії. 2013;17:1-5.

[34] Американська академія дерматології. Гнійний гідраденіт. Доступно за посиланням: https://www.aad.org/public/diseases/painful-skin-joints/hidradenitis-suppurativa. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[35] Колл’є Ф. (Collier F), Сміт Р.К. (Smith RC), Мортон К.А. (Morton, CA). Діагностика та лікування гнійного гідраденіту. Британський медичний журнал. 2013;346.

[36] Національна бібліотека США з медицини. Національний інститут здоров’я. Хвороба Крона. 2015. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmedhealth/PMHT0022801/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[37] Каппельман М.Д. (Kappelman MD), Мур К.Р. (Moore KR), Аллен Дж. К. (Allen JK), Кук С.Ф. (Cook SF). Останні тенденції в поширеності хвороби Крона і виразкового коліту серед комерційно застрахованого населення США. Журнал «Захворювання ШКТ та наука» (колишній Американський журнал «Захворювання ШКТ»). 2013;58:519-525.

[38] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Що таке Хвороба Крона? 2015. http://www.ccfa.org/what-are-crohns-and-colitis/what-is-crohns-disease/. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[39] Молодекі Н.А. (Molodecky NA), Сун І.С. (Soon IS), Рабі Д.М. та співавт. Підвищення частоти та поширеності запальних захворювань кишківника з часом, на основі систематичного огляду. Журнал «Гастроентерологія». 2012;142(1):46-54.e42; quiz e30.

[40] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Факти про запальні захворювання кишківника. 2014. http://www.ccfa.org/assets/pdfs/updatedibdfactbook.pdf. Дата перегляду: 25 травня, 2016 р.

[41] Національна бібліотека США з медицини. Національний інститут здоров’я. Виразковий коліт. 2015. http://www.nlm.nih.gov/medlineplus/ulcerativecolitis.html. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[42] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Що таке виразковий коліт? 2015. http://www.ccfa.org/what-are-crohns-and-colitis/what-is-ulcerative-colitis/. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[43] Некомерційна організація «Клініка Майо». Виразковий коліт. 2015. http://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/ulcerative-colitis/basics/definition/con-20043763. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[44] Американський фонд по боротьбі з хворобою Крона та коліту. Життя з виразковим колітом. http://www.ccfa.org/assets/pdfs/living_with_uc_brochure_final.pdf. Дата перегляду: 26 травня, 2016 р.

[45] Мейдхоф У. (Maidhof W), Гілас О. (Hilas O). Вовчак: огляд захворювання та варіанти його лікування. Журнал «Фізіотерапія». 2012;37:240-249.

[46] Меріан Р. (Mehrian R) та співавт. Синергічний ефект між генотипами IL-10 і bcl-2 при визначенні схильності до системного червоного вовчака. Журнал «Артрит та Ревматологія». Квітень, 1998 р.;41(4):596-602

[47] Д’Круз Д.П. (D’Cruz DP). Системний червоний вовчак. Британський медичний журнал. 2006;332(7546):890-894.